Кв╕тни, мово, з╕рницями слова
30.11.-0001
<< >> 9 листопада ми в╕дзнача╓мо День укра╖нсько╖ писемност╕ та мови. Це наймолодше державне свято. Воно засноване Указом Президента Укра╖ни в 1997 роц╕ ╕ приурочене до дня вшанування пам▓ят╕ Преподобного Нестора Л╕тописця, ченця Ки╓во-Печерського монастиря. Любов ╕ повага до р╕дно╖ мови ╓ у кожного народа. Р╕дне слово на чужбин╕, як бальзам на душу. Воно бадьорить, звеселя╓ ╕ нав╕ть сльози сушить. Для кожного укра╖нця р╕дна мова √ це св╕тло в в╕конц╕, незважаючи на те, де б вони не проживали. Кожне слово р╕дно╖ мови, як та кв╕тка, ма╓ св╕й аромат ╕ в╕дт╕нок барви. Укра╖н-ська мова найн╕жн╕ша в усьому св╕т╕. Вона з╕ткана з гомону р╕чок, пол╕в ╕ л╕с╕в, мережана сходом ╕ заходом сонця, гаптована сяйвом м╕сяця, з╕рок, переткана калиною, барв╕нком ╕ вишневим цв╕том. В н╕й ╕ блиск козацько╖ шабл╕, ╕ вистраждана воля, ╕ п╕сня, що полонить душ╕, ╕ невичерпне джерело кохання. Кожному ╕з нас вона як мати. То ж треба ╖╖ ц╕нувати ╕ берегти як з╕ницю ока.
истопада ми в╕дзнача╓мо День укра╖нсько╖ писемност╕ та мови. Це наймолодше державне свято. Воно засноване Указом Президента Укра╖ни в 1997 роц╕ ╕ приурочене до дня вшанування пам▓ят╕ Преподобного Нестора Л╕тописця, ченця Ки╓во-Печерського монастиря. Любов ╕ повага до р╕дно╖ мови ╓ у кожного народа. Р╕дне слово на чужбин╕, як бальзам на душу. Воно бадьорить, звеселя╓ ╕ нав╕ть сльози сушить. Для кожного укра╖нця р╕дна мова √ це св╕тло в в╕конц╕, незважаючи на те, де б вони не проживали. Кожне слово р╕дно╖ мови, як та кв╕тка, ма╓ св╕й аромат ╕ в╕дт╕нок барви. Укра╖н-ська мова найн╕жн╕ша в усьому св╕т╕. Вона з╕ткана з гомону р╕чок, пол╕в ╕ л╕с╕в, мережана сходом ╕ заходом сонця, гаптована сяйвом м╕сяця, з╕рок, переткана калиною, барв╕нком ╕ вишневим цв╕том. В н╕й ╕ блиск козацько╖ шабл╕, ╕ вистраждана воля, ╕ п╕сня, що полонить душ╕, ╕ невичерпне джерело кохання. Кожному ╕з нас вона як мати. То ж треба ╖╖ ц╕нувати ╕ берегти як з╕ницю ока.
Походження укра╖нсько╖ мови
Генеалог╕чно укра╖нська мова належить до ╕ндо╓вропейсько╖ мовно╖ с╕м▓╖. Разом з рос╕йською ╕ б╕лоруською мовами вона входить до сх╕днослов▓янсько╖ п╕дгрупи слов▓янсько╖ групи мов; до зах╕днослов▓янсько╖ п╕дгрупи входять словацька, чеська, польська, кашубська, верхньо- ╕ нижньолужицька мови (Н╕меччина), до п╕вденнослов▓янсько╖ - словенська, македонська, болгарська, сербська, хорватська ╕ старослов▓янська мови. ╤стор╕ю укра╖нсько╖ мови починають в╕д праслов▓янсько╖ (сп╕льнослов▓янсько╖) мовно╖ ╓дност╕, яка вид╕лилася з ╕ндо╓вропейсько╖ прамови приблизно в III тис. до н. е. Праслов▓янська доба тривала близько 2000 рок╕в. За традиц╕йною верс╕╓ю походження сх╕днослов▓янських мов, яка ще донедавна була оф╕ц╕йною та обов▓язковою, вважалося, що п╕сля завершення праслов▓янсько╖ епохи розпочався сп╕льний сх╕днослов▓янський пер╕од, який тривав понад 500 рок╕в та зак╕нчився лише в ХI-ХII ст. п╕д час феодально╖ роздр╕бненост╕ Ки╖всько╖ Рус╕. У цей час н╕бито сформувалася й сп╕льна для вс╕х сх╕дних слов▓ян так звана давньоруська мова, на основ╕ яко╖ з XIII ст. виникли три сх╕днослов▓янськ╕ мови - укра-╖нська, рос╕йська та б╕лоруська - як мови в╕дпов╕дних народностей. Такий п╕дх╕д базувався здеб╕льшого на низц╕ ╕деолог╕чних настанов з початку доби царсько╖ Рос╕╖, а згодом радянсько╖ епохи. Сучасний р╕вень л╕нгв╕стичних, археолог╕чних та ╕сторичних знань, а також можлив╕сть в╕дходу в╕д усталених ╕деолог╕чних догм дають змогу внести в цю схему ╕стотн╕ корективи. Сучасн╕ досл╕дники, критикуючи теор╕ю ╓дино╖ давньорусько╖ (або прарусько╖) мови, ви-членовують укра╖нську мову безпосередньо з праслов▓янсько╖ мови без пром╕жних ланок. Зг╕дно з цим п╕дходом, три сх╕днослов▓янськ╕ мови, укра-╖нська, б╕лоруська й рос╕йська, розвивалися незалежно одна в╕д одно╖ як мови самост╕йн╕ ╕ так звано╖ ╚прарусько╖╩ сп╕льно╖ мови не ╕снувало. Безперервн╕сть ╕сторичного розвитку етносу на укра╖нських землях в╕д середини I тис. н. е. до нашого часу може св╕дчити про те, що п╕сля розпаду пра-слов▓янсько╖ мовно╖ сп╕льност╕ в цьому ареал╕ почав формуватися укра╖нський етнос ╕ в╕дпов╕дно - укра╖нська мова. Вона перейняла в╕д праслов▓янсько╖ значний специф╕чний лексичний фонд ╕ чимало фонетичних та граматичних (насамперед морфолог╕чних) рис, як╕ в ╕нших слов▓янських мовах зам╕нилися новими, а в укра╖нськ╕й мов╕ вони склали найдавн╕шу групу мовних особливостей. Разом з християнством до Ки-╖всько╖ Рус╕ прийшла старослов▓янська (або церковнослов▓янська) мова, створена на баз╕ дав-ньоболгарських д╕алект╕в Кирилом ╕ Мефод╕╓м (одних з перших слов▓янських культурних д╕яч╕в). Нею писалися рел╕г╕йн╕ та оф╕ц╕йн╕ тексти. Старослов▓янська мова тривалий час виконувала функц╕╖ писемно╖ мови. Упродовж ХIV-ХVIII ст. на теренах Укра╖ни побутувала староукра╖нська мова, що активно використовувалася як писемна. Поява новоукра╖нсько╖ мови, яка згодом стала сучасною л╕тературною, дату╓ться XIX ст. В основ╕ сучасно╖ л╕тературно╖ мови лежить система полтавсько-наддн╕прянських гов╕рок.
Виникнення писемност╕
Питання походження слов▓янсько╖ писемност╕ залиша╓ться дос╕ остаточно не з▓ясованим. Але однозначно визнано факт ╖╖ ╕снування ще до Хрещення Рус╕. Про це ма╓мо дек╕лька св╕дчень у стародавн╕х л╕тописах. П╕сля прийняття християнства (988 р╕к) на територ╕╖ Ки╖всько╖ Рус╕ були в╕дом╕ два типи письма - кирилиця (в╕д ╕мен╕ Костянтина Ф╕лософа, в чернецтв╕ Кирила) ╕ глаголиця (в╕д давньослов▓янського ╚глагол╩, що означа╓ ╚слово╩). Глаголиця вважа╓ться давн╕шим письмом, але й дос╕ не ╕сну╓ ╓дино╖ думки щодо ╖╖ походження. Азбука глаголиц╕ складалася з 39 л╕тер, як╕ мали дуже складне накреслення у вигляд╕ кружечк╕в ╕ петельок, з▓╓днаних м╕ж собою. Незважаючи на граф╕чну складн╕сть л╕тер глаголиц╕, вона тривалий час вживалася в деяких п╕вденно слов▓янських кра╖нах. Кирилиця ≈ ц╕лком ориг╕нальна система слов▓янсько╖ писемност╕, яка ╓ складною творчою переробкою грецького алфав╕ту. Азбука кирилиц╕ складалася з 43 л╕тер, зокрема з 24 грецьких ╕ 19 ориг╕нальних слов▓янських. Граф╕ка кирилично╖ азбуки була близькою грецькому та в╕зант╕йському алфав╕тов╕. Так╕ накреслення л╕тер у подальшому стали граф╕чною основою сучасно╖ укра╖нсько╖, рос╕йсько╖, б╕лорусько╖, болгарсько╖, сербсько╖ та македонсько╖ писемност╕.
Сучасна укра╖нська мова
Сучасна укра╖нська мова ╓ мовою флективною: для граматично╖ зв▓язност╕ служить зак╕нчення слова, тому мова вир╕зня╓ться розгалуженою системою зак╕нчень. Функц╕я суф╕кс╕в ╕ преф╕кс╕в - уточнювати зм╕ст кореня, нос╕я основного лексичного значення. ╤менник характеризу╓ться с╕мома в╕дм╕нками, один з яких - кличний - вир╕зня╓ укра╖нське в╕дм╕нювання в╕д аналог╕чно╖ системи ╕нших сх╕днослов▓янських мов. Д╕╓слово укра╖нсько╖ мови ╕сну╓ в чотирьох часах: окр╕м минулого, тепер╕шнього та майбутнього, використову╓ться давноминулий час (для вираження д╕╖, яка в╕дбулася в минулому, але ран╕ше в╕д д╕╖, виражено╖ звичайним минулим часом). Основний словниковий фонд укра╖нсько╖ мови м╕стить чотири пласти слов▓янських сл╕в: ∙сп╕льно╕ндо╓вропейська лексика (батько, мат╕р, сестра, д╕м, вовк, бути, жити, ╖сти тощо); ∙праслов▓янськ╕ слова (коса, сн╕п, жито, в╕л, корова, ловити тощо); ∙власне укра╖нськ╕ слова, наявн╕ т╕льки в укра╖нськ╕й мов╕ (кисень, водень, мр╕я, звол╕кати, зайвий, байдуже, примхи, перекотиполе тощо); ∙запозичення з ╕нших слов▓янських мов (з б╕лорусько╖ - розк╕шний, обридати, нащадок; з польсько╖ - перешкода, недолугий, дощенту, об╕цяти, ц╕кавий, гасло, м╕ць, шлюб, раптом, принаймн╕ тощо; з чесько╖ - брама, огида, ярка, паркан, карк; ╕з сербсько╖ - хлопець; з болгарсько╖ - храм, глава, владика, сотворити тощо). ╤ншу лексику складають б╕льш п╕зн╕ запозичення, серед яких найб╕льше з мертвих класичних мов - давньогрецько╖, латини ╕ старослов▓янсько╖. За радянських час╕в до лексичного складу вв╕йшло багато русизм╕в, як╕ часто вводилися без адаптування до вимог граматично╖ системи. Останн╕м часом лексичний склад активно поповню╓ться запозиченнями з англ╕йсько╖ мови. Але загальний розвиток мови в╕дбува╓ться за рахунок внутр╕шньомовних ресурс╕в: нов╕ слова утворюються на баз╕ вже ╕снуючих.
Нестор Лiтописець
Нестор Л╕тописець народився в 1056 роц╕ в Ки╓в╕. У той час, коли преподобний Антон╕й у безмовн╕й тиш╕ печери вимолював прощення для роду людського, а блаженний Феодос╕й розбудовував монастир, прийшов Нестор с╕мнадцятир╕чним юнаком до свято╖ обител╕. З молодих л╕т в╕н виявив неабияк╕ навички в ус╕х чернечих чеснотах: у пост╕йному прагненн╕ ╕ дотриманн╕ чистоти т╕лесно╖ й душевно╖, в добров╕льн╕й б╕дност╕, глибокому смиренн╕, безв╕дмовн╕й покор╕, суворому пост╕, безперервн╕й молитв╕ на в╕чних р╕вноангельських подвигах, яскравим прикладом яких служили життя перших святих Печерських ≈ Антон╕я ╕ Феодос╕я.
Св╕й постриг Нестор прийняв за ╕гумена Стефана (1074-1075) ╕ згодом був висвячений на ╕╓родиякона. Маючи перед собою велик╕ праведн╕ д╕ла двох св╕тил Православ▓я, в╕н натхненно возвеличував ╕ прославляв Бога ╚в т╕лес╕ сво╖м ╕ в душ╕ сво╖й╩. З роками, гамуючи т╕лесн╕ пристраст╕, чесноти його зростали, але ченцев╕ хот╕лося зовс╕м зв╕льнитися т╕лесно╖ плот╕ ╕ досягти абсолютно╖ духовност╕, аби стати ╕стинним достойником Бога. В╕н добре пам▓ятав слова, сказан╕ самим Господом: ╚Дух ╓ Бог╩. Головним його послушенством у монастир╕ стала книжна справа. ╚Велика бува╓ користь в╕д учення книжного,≈ говорив в╕н, ≈ книги наказують ╕ вчать нас шляху до розкаяння, бо в╕д книжних сл╕в набира╓мося мудрост╕ й стриманост╕... Той, хто чита╓ книги, бес╕ду╓ з Богом або святими мужами╩. Тернистий св╕й шлях до ╕стини Нестор яскраво ╕ повно висв╕тлив у л╕тописних працях. В╕н завжди виявляв глибоку смиренн╕сть та пост╕йно змиряв себе, самохарактеризуючись ╚недостойним, грубим, ницим та переповненим численних гр╕х╕в╩. ╤стор╕я безпомилково розставля╓ сво╖ оц╕нки, а особливо ≈ духовна. Преподобний Нестор належить до найосв╕чен╕ших людей Ки╖всько╖ Рус╕ к╕нця XI ≈ початку XII стол╕ття. Окр╕м богословських знань, мав винятков╕ зд╕бност╕ до ╕стор╕╖ та л╕тератури, досконало волод╕в грецькою мовою. З його праць збереглися житт╓писи святих княз╕в страстотерпц╕в Бориса ╕ Гл╕ба, преподобного Феодос╕я, перших преподобних Печерських. Найвизначн╕ший тв╕р Нестора Л╕тописця ≈ ╚Пов╕сть временних л╕т╩, складений на основ╕ ран╕ше написаних л╕топис╕в, арх╕вних, народних переказ╕в та опов╕дань, з по╓днанням сучасних авторов╕ под╕й. Ця виснажлива й тривала праця включала в себе й ретельну пошукову роботу. З метою глибшого й повн╕шого п╕знання сво╓╖ ╕стор╕╖ преподобний Нестор у 1107 р. вирушив на пошуки першоджерел. Л╕тописець в╕дв╕дав Володимир-Волинський та Зимненський Святог╕рський монастир╕. Результатом подорож╕ стало включення майже в повному обсяз╕ до ╚Пов╕ст╕ временних л╕т╩ Волинського л╕топису. Свою титан╕чну працю великий подвижник завершив близько 1113 року. Це був результат майже двадцятил╕тнього щоденного подвигу. Хрон╕ку под╕й у ньому було зведено до 1110 року. Будь-яка под╕я чи явище були б назавжди втрачен╕ для нащадк╕в, якби вони не були заф╕ксован╕ словом. Завдяки Нестору нам в╕дкриваються немеркнуч╕ славн╕ стор╕нки минулого, аби п╕дтримувати й надихати наступн╕ покол╕ння на благородн╕ справи, спонукати до пошуку ╕стини. Безц╕нн╕сть написаного л╕тописцем вим╕рю╓ться не т╕льки вт╕леним у слов╕ й збереженим для нас часом, а й подвижницькими д╕яннями, що викарбувалися в його непорочн╕й душ╕ нетл╕нним золотом чернечого досв╕ду. Ц╕╓ю працею в╕н ╕ самого себе включив у ╚книги живота в╕чного╩, удосто╖вшись почути благословенне: ╚Радуйтеся, бо ╕мена ваш╕ написан╕ на небесах╩. Упоко╖вся Преподобний Нестор Л╕тописець ймов╕рно в 1113 роц╕.
Мудр╕ вислови Нестора Л╕тописця Любов страху не ма╓. Т╕, що шукають премудр╕сть, - знайдуть. В╕д гр╕ховного кореня поганий пл╕д бува╓. Як ви ╕нших учите, коли сам╕ в╕дкинут╕ Богом? Людина, покуштувавши спочатку солодощ╕в, пот╕м не захоче г╕ркого приймати. Коли Земля ╖м - мати, то отець ╖м - Небо. Ср╕блом ╕ золотом не знайду дружини, а з дружиною здобуду ╕ ср╕бло, ╕ золото. Книги под╕бн╕ р╕кам, що тамують спрагу ц╕лого св╕ту, - це джерела мудрост╕. Книги - бездонна глибина, ми ними в печал╕ вт╕ша╓мося, вони - узда для т╕ла й душ╕. 3 книжних сл╕в набира╓мося мудрост╕ й стриманост╕. Той, хто чита╓ книги, бес╕ду╓ з Богом або святими мужами.
Генеалог╕чно укра╖нська мова належить до ╕ндо╓вропейсько╖ мовно╖ с╕м▓╖. Разом з рос╕йською ╕ б╕лоруською мовами вона входить до сх╕днослов▓янсько╖ п╕дгрупи слов▓янсько╖ групи мов; до зах╕днослов▓янсько╖ п╕дгрупи входять словацька, чеська, польська, кашубська, верхньо- ╕ нижньолужицька мови (Н╕меччина), до п╕вденнослов▓янсько╖ - словенська, македонська, болгарська, сербська, хорватська ╕ старослов▓янська мови. ╤стор╕ю укра╖нсько╖ мови починають в╕д праслов▓янсько╖ (сп╕льнослов▓янсько╖) мовно╖ ╓дност╕, яка вид╕лилася з ╕ндо╓вропейсько╖ прамови приблизно в III тис. до н. е. Праслов▓янська доба тривала близько 2000 рок╕в. За традиц╕йною верс╕╓ю походження сх╕днослов▓янських мов, яка ще донедавна була оф╕ц╕йною та обов▓язковою, вважалося, що п╕сля завершення праслов▓янсько╖ епохи розпочався сп╕льний сх╕днослов▓янський пер╕од, який тривав понад 500 рок╕в та зак╕нчився лише в ХI-ХII ст. п╕д час феодально╖ роздр╕бненост╕ Ки╖всько╖ Рус╕. У цей час н╕бито сформувалася й сп╕льна для вс╕х сх╕дних слов▓ян так звана давньоруська мова, на основ╕ яко╖ з XIII ст. виникли три сх╕днослов▓янськ╕ мови - укра-╖нська, рос╕йська та б╕лоруська - як мови в╕дпов╕дних народностей. Такий п╕дх╕д базувався здеб╕льшого на низц╕ ╕деолог╕чних настанов з початку доби царсько╖ Рос╕╖, а згодом радянсько╖ епохи. Сучасний р╕вень л╕нгв╕стичних, археолог╕чних та ╕сторичних знань, а також можлив╕сть в╕дходу в╕д усталених ╕деолог╕чних догм дають змогу внести в цю схему ╕стотн╕ корективи. Сучасн╕ досл╕дники, критикуючи теор╕ю ╓дино╖ давньорусько╖ (або прарусько╖) мови, ви-членовують укра╖нську мову безпосередньо з праслов▓янсько╖ мови без пром╕жних ланок. Зг╕дно з цим п╕дходом, три сх╕днослов▓янськ╕ мови, укра-╖нська, б╕лоруська й рос╕йська, розвивалися незалежно одна в╕д одно╖ як мови самост╕йн╕ ╕ так звано╖ ╚прарусько╖╩ сп╕льно╖ мови не ╕снувало. Безперервн╕сть ╕сторичного розвитку етносу на укра╖нських землях в╕д середини I тис. н. е. до нашого часу може св╕дчити про те, що п╕сля розпаду пра-слов▓янсько╖ мовно╖ сп╕льност╕ в цьому ареал╕ почав формуватися укра╖нський етнос ╕ в╕дпов╕дно - укра╖нська мова. Вона перейняла в╕д праслов▓янсько╖ значний специф╕чний лексичний фонд ╕ чимало фонетичних та граматичних (насамперед морфолог╕чних) рис, як╕ в ╕нших слов▓янських мовах зам╕нилися новими, а в укра╖нськ╕й мов╕ вони склали найдавн╕шу групу мовних особливостей. Разом з християнством до Ки-╖всько╖ Рус╕ прийшла старослов▓янська (або церковнослов▓янська) мова, створена на баз╕ дав-ньоболгарських д╕алект╕в Кирилом ╕ Мефод╕╓м (одних з перших слов▓янських культурних д╕яч╕в). Нею писалися рел╕г╕йн╕ та оф╕ц╕йн╕ тексти. Старослов▓янська мова тривалий час виконувала функц╕╖ писемно╖ мови. Упродовж ХIV-ХVIII ст. на теренах Укра╖ни побутувала староукра╖нська мова, що активно використовувалася як писемна. Поява новоукра╖нсько╖ мови, яка згодом стала сучасною л╕тературною, дату╓ться XIX ст. В основ╕ сучасно╖ л╕тературно╖ мови лежить система полтавсько-наддн╕прянських гов╕рок.
Виникнення писемност╕
Питання походження слов▓янсько╖ писемност╕ залиша╓ться дос╕ остаточно не з▓ясованим. Але однозначно визнано факт ╖╖ ╕снування ще до Хрещення Рус╕. Про це ма╓мо дек╕лька св╕дчень у стародавн╕х л╕тописах. П╕сля прийняття християнства (988 р╕к) на територ╕╖ Ки╖всько╖ Рус╕ були в╕дом╕ два типи письма - кирилиця (в╕д ╕мен╕ Костянтина Ф╕лософа, в чернецтв╕ Кирила) ╕ глаголиця (в╕д давньослов▓янського ╚глагол╩, що означа╓ ╚слово╩). Глаголиця вважа╓ться давн╕шим письмом, але й дос╕ не ╕сну╓ ╓дино╖ думки щодо ╖╖ походження. Азбука глаголиц╕ складалася з 39 л╕тер, як╕ мали дуже складне накреслення у вигляд╕ кружечк╕в ╕ петельок, з▓╓днаних м╕ж собою. Незважаючи на граф╕чну складн╕сть л╕тер глаголиц╕, вона тривалий час вживалася в деяких п╕вденно слов▓янських кра╖нах. Кирилиця ≈ ц╕лком ориг╕нальна система слов▓янсько╖ писемност╕, яка ╓ складною творчою переробкою грецького алфав╕ту. Азбука кирилиц╕ складалася з 43 л╕тер, зокрема з 24 грецьких ╕ 19 ориг╕нальних слов▓янських. Граф╕ка кирилично╖ азбуки була близькою грецькому та в╕зант╕йському алфав╕тов╕. Так╕ накреслення л╕тер у подальшому стали граф╕чною основою сучасно╖ укра╖нсько╖, рос╕йсько╖, б╕лорусько╖, болгарсько╖, сербсько╖ та македонсько╖ писемност╕.
Сучасна укра╖нська мова
Сучасна укра╖нська мова ╓ мовою флективною: для граматично╖ зв▓язност╕ служить зак╕нчення слова, тому мова вир╕зня╓ться розгалуженою системою зак╕нчень. Функц╕я суф╕кс╕в ╕ преф╕кс╕в - уточнювати зм╕ст кореня, нос╕я основного лексичного значення. ╤менник характеризу╓ться с╕мома в╕дм╕нками, один з яких - кличний - вир╕зня╓ укра╖нське в╕дм╕нювання в╕д аналог╕чно╖ системи ╕нших сх╕днослов▓янських мов. Д╕╓слово укра╖нсько╖ мови ╕сну╓ в чотирьох часах: окр╕м минулого, тепер╕шнього та майбутнього, використову╓ться давноминулий час (для вираження д╕╖, яка в╕дбулася в минулому, але ран╕ше в╕д д╕╖, виражено╖ звичайним минулим часом). Основний словниковий фонд укра╖нсько╖ мови м╕стить чотири пласти слов▓янських сл╕в: ∙сп╕льно╕ндо╓вропейська лексика (батько, мат╕р, сестра, д╕м, вовк, бути, жити, ╖сти тощо); ∙праслов▓янськ╕ слова (коса, сн╕п, жито, в╕л, корова, ловити тощо); ∙власне укра╖нськ╕ слова, наявн╕ т╕льки в укра╖нськ╕й мов╕ (кисень, водень, мр╕я, звол╕кати, зайвий, байдуже, примхи, перекотиполе тощо); ∙запозичення з ╕нших слов▓янських мов (з б╕лорусько╖ - розк╕шний, обридати, нащадок; з польсько╖ - перешкода, недолугий, дощенту, об╕цяти, ц╕кавий, гасло, м╕ць, шлюб, раптом, принаймн╕ тощо; з чесько╖ - брама, огида, ярка, паркан, карк; ╕з сербсько╖ - хлопець; з болгарсько╖ - храм, глава, владика, сотворити тощо). ╤ншу лексику складають б╕льш п╕зн╕ запозичення, серед яких найб╕льше з мертвих класичних мов - давньогрецько╖, латини ╕ старослов▓янсько╖. За радянських час╕в до лексичного складу вв╕йшло багато русизм╕в, як╕ часто вводилися без адаптування до вимог граматично╖ системи. Останн╕м часом лексичний склад активно поповню╓ться запозиченнями з англ╕йсько╖ мови. Але загальний розвиток мови в╕дбува╓ться за рахунок внутр╕шньомовних ресурс╕в: нов╕ слова утворюються на баз╕ вже ╕снуючих.
Нестор Лiтописець
Нестор Л╕тописець народився в 1056 роц╕ в Ки╓в╕. У той час, коли преподобний Антон╕й у безмовн╕й тиш╕ печери вимолював прощення для роду людського, а блаженний Феодос╕й розбудовував монастир, прийшов Нестор с╕мнадцятир╕чним юнаком до свято╖ обител╕. З молодих л╕т в╕н виявив неабияк╕ навички в ус╕х чернечих чеснотах: у пост╕йному прагненн╕ ╕ дотриманн╕ чистоти т╕лесно╖ й душевно╖, в добров╕льн╕й б╕дност╕, глибокому смиренн╕, безв╕дмовн╕й покор╕, суворому пост╕, безперервн╕й молитв╕ на в╕чних р╕вноангельських подвигах, яскравим прикладом яких служили життя перших святих Печерських ≈ Антон╕я ╕ Феодос╕я.
Св╕й постриг Нестор прийняв за ╕гумена Стефана (1074-1075) ╕ згодом був висвячений на ╕╓родиякона. Маючи перед собою велик╕ праведн╕ д╕ла двох св╕тил Православ▓я, в╕н натхненно возвеличував ╕ прославляв Бога ╚в т╕лес╕ сво╖м ╕ в душ╕ сво╖й╩. З роками, гамуючи т╕лесн╕ пристраст╕, чесноти його зростали, але ченцев╕ хот╕лося зовс╕м зв╕льнитися т╕лесно╖ плот╕ ╕ досягти абсолютно╖ духовност╕, аби стати ╕стинним достойником Бога. В╕н добре пам▓ятав слова, сказан╕ самим Господом: ╚Дух ╓ Бог╩. Головним його послушенством у монастир╕ стала книжна справа. ╚Велика бува╓ користь в╕д учення книжного,≈ говорив в╕н, ≈ книги наказують ╕ вчать нас шляху до розкаяння, бо в╕д книжних сл╕в набира╓мося мудрост╕ й стриманост╕... Той, хто чита╓ книги, бес╕ду╓ з Богом або святими мужами╩. Тернистий св╕й шлях до ╕стини Нестор яскраво ╕ повно висв╕тлив у л╕тописних працях. В╕н завжди виявляв глибоку смиренн╕сть та пост╕йно змиряв себе, самохарактеризуючись ╚недостойним, грубим, ницим та переповненим численних гр╕х╕в╩. ╤стор╕я безпомилково розставля╓ сво╖ оц╕нки, а особливо ≈ духовна. Преподобний Нестор належить до найосв╕чен╕ших людей Ки╖всько╖ Рус╕ к╕нця XI ≈ початку XII стол╕ття. Окр╕м богословських знань, мав винятков╕ зд╕бност╕ до ╕стор╕╖ та л╕тератури, досконало волод╕в грецькою мовою. З його праць збереглися житт╓писи святих княз╕в страстотерпц╕в Бориса ╕ Гл╕ба, преподобного Феодос╕я, перших преподобних Печерських. Найвизначн╕ший тв╕р Нестора Л╕тописця ≈ ╚Пов╕сть временних л╕т╩, складений на основ╕ ран╕ше написаних л╕топис╕в, арх╕вних, народних переказ╕в та опов╕дань, з по╓днанням сучасних авторов╕ под╕й. Ця виснажлива й тривала праця включала в себе й ретельну пошукову роботу. З метою глибшого й повн╕шого п╕знання сво╓╖ ╕стор╕╖ преподобний Нестор у 1107 р. вирушив на пошуки першоджерел. Л╕тописець в╕дв╕дав Володимир-Волинський та Зимненський Святог╕рський монастир╕. Результатом подорож╕ стало включення майже в повному обсяз╕ до ╚Пов╕ст╕ временних л╕т╩ Волинського л╕топису. Свою титан╕чну працю великий подвижник завершив близько 1113 року. Це був результат майже двадцятил╕тнього щоденного подвигу. Хрон╕ку под╕й у ньому було зведено до 1110 року. Будь-яка под╕я чи явище були б назавжди втрачен╕ для нащадк╕в, якби вони не були заф╕ксован╕ словом. Завдяки Нестору нам в╕дкриваються немеркнуч╕ славн╕ стор╕нки минулого, аби п╕дтримувати й надихати наступн╕ покол╕ння на благородн╕ справи, спонукати до пошуку ╕стини. Безц╕нн╕сть написаного л╕тописцем вим╕рю╓ться не т╕льки вт╕леним у слов╕ й збереженим для нас часом, а й подвижницькими д╕яннями, що викарбувалися в його непорочн╕й душ╕ нетл╕нним золотом чернечого досв╕ду. Ц╕╓ю працею в╕н ╕ самого себе включив у ╚книги живота в╕чного╩, удосто╖вшись почути благословенне: ╚Радуйтеся, бо ╕мена ваш╕ написан╕ на небесах╩. Упоко╖вся Преподобний Нестор Л╕тописець ймов╕рно в 1113 роц╕.
Мудр╕ вислови Нестора Л╕тописця Любов страху не ма╓. Т╕, що шукають премудр╕сть, - знайдуть. В╕д гр╕ховного кореня поганий пл╕д бува╓. Як ви ╕нших учите, коли сам╕ в╕дкинут╕ Богом? Людина, покуштувавши спочатку солодощ╕в, пот╕м не захоче г╕ркого приймати. Коли Земля ╖м - мати, то отець ╖м - Небо. Ср╕блом ╕ золотом не знайду дружини, а з дружиною здобуду ╕ ср╕бло, ╕ золото. Книги под╕бн╕ р╕кам, що тамують спрагу ц╕лого св╕ту, - це джерела мудрост╕. Книги - бездонна глибина, ми ними в печал╕ вт╕ша╓мося, вони - узда для т╕ла й душ╕. 3 книжних сл╕в набира╓мося мудрост╕ й стриманост╕. Той, хто чита╓ книги, бес╕ду╓ з Богом або святими мужами.
Загрузка...
